ВЕЛИКА ВІТЧИЗНЯНА ВІЙНА

22 червня 1941 року гітлерівська Німеччина без оголошення війни напала на Радянський Союз. Фашистські полчища вдерлися на територію України. На підприємствах, в колгоспах проходили мітинги, де трудівники висловили рішучість розгромити фашистів. Вже 23 червня о 7-й годині ранку в паровозному депо розпочався мітинг. Залізничники, дізнавшись про віроломний напад гітлерівської Німеччини, засудили агресію і заявили: "Всі, як один, готові стати на захист Батьківщини!" З наближенням фронту розпочалась підготовка до евакуації підприємств міста. 9 липня почався демонтаж обладнання паровозоремонтного заводу. Воно вантажилось на платформи і відправлялось залізницею в Чувашію. Евакуювалась туди і частина робітників, які продовжували працювати на оборону в тилу. Розгорталась мобілізаційна робота, яку проводив райвійськкомат. На фронт відправили сотні гайворонців. У військкомат поступали заяви від неповнолітніх з проханням зарахувати в ряди Червоної Армії. Колгоспи одержали розпорядження: трактори і комбайни відправляти своїм ходом за Дніпро, а також гнати на схід коней і рогату худобу.

На підступах до Гайворона наші поріділі частини стримували гітлерівців. Ось що повідомлялось у донесенні політвідділу 164 стрілецької дивізії 17 стрілецького корпусу 18 армії Південного фронту про бойові дії одного з артилерійських підрозділів:

"Командир 1-го дивізіону 473 гаубичного полку капітан Багримов показує зразки мужності, сміливості, відваги у боях з гітлерівцями. Під Гайвороном його дивізіон прикрив вогнем переправу через річку Південний Буг. Фашисти обійшли артилеристів і створили загрозу оточення. Капітан Багримов особисто керував вогнем батарей. Примусивши замовкнути ворожу батарею, дивізіон в упор розстріляв піхоту противника. Ведучи вогонь поперемінно, артилеристи самі прикривали свій відхід". Після важких боїв 29 липня Гайворон залишили останні частини Червоної Армії. З перших днів окупації вороги почали насаджувати окупаційний режим. Гайворон став прикордонним населеним пунктом і увійшов до складу Миколаївської округи рейхкомісаріату "Україна". Тут розташувались гебітскомісаріат, служби безпеки і гестапо, прикордонна і жандармська комендатури, залізнична адміністрація, районна і селищна управи, поліція. В одному з кам'яних двоповерхових будинків була тюрма. Фашисти арештовували, катували, розстрілювали радянських людей, грабували і вивозили до рейху майно, хліб, худобу і навіть чорнозем.

Людей, як худобу, виганяли до Німеччини. Тільки з Гайворона на каторжні роботи фашисти відправили понад 1400 чоловік. Молодь не хотіла їхати на примусову роботу, а тому хто як міг уникав відправки до Німеччини. Юнаки і дівчата переховувалися в льохах, лісах, сусідніх селах. Немало їх тікало вже з ешелонів під час перевезень до Німеччини. У відповідь на свавілля і жорстокість ворога створюється гайворонське підпілля. Одним з організаторів його був М.С.Корнійчук, який з'явився в Гайвороні з сусіднього Джулинського району Вінницької області. У березні 1942 року він разом з колишнім учителем С.Л.Федченком, працівником паровозоремонтного заводу М.П.Зимоліним (перед війною начальник протиповітряної оборони станції Овруч) та інженером О.Є. Беляковським створив у Гайвороні підпільну організацію. Агенти жандармерії влітку 1942 року дізнались про підпільну діяльність С.Л.Федченка і заарештували його, а восени стратили в Кіровограді. Багато гайворонських підпільників влилося у партизанський загін "Буревісник", що діяв у сусідньому Савранському районі. Серед них - Р.Форостяний, В.Ковальчук, В.Лахманюк, Ю.Байда та інші.

В серпні 1943 року від рук фашистських прихвостнів загинув у Долинівці М.П.Зимолін, який був керівником підпільного райкому партії. Патріоти розклеювали антифашистські листівки, організовували втечу військовополонених з концтабору, який знаходився у гранкар'єрі. Підпільники відправили у Другу партизанську бригаду, що діяла на території Вінницької області 16 і в партизанський загін "Буревісник" майже 80 чоловік. Крім цього, в "Буревісник" було переправлено 27 радянських офіцерів, яких удалося звільнити з табору військовополонених. Партизанам передавалась зброя, ліки, продукти, розвідувальні дані. Сміливістю, відвагою, самовідданістю відзначалась зв'язкова гайворонського підпілля Наташа Захарова.