<<Назад

Радянський Союз Орден Слави Орден Слави — військовий орден СРСР, установлений Указом Президії Верховної Ради СРСР від 8 листопада 1943 року. Нагороджуються особи рядового і сержантського складу Червоної Армії, а в авіації і особи, що мають звання молодшого лейтенанта. Орден Слави по своєму статуту і кольору стрічки повністю повторював одну з найшанобливіших в дореволюційній Росії нагород — Георгіївський хрест. Орден Слави має три ступені, з яких вища I ступінь — золота, а II і III — срібні (у другого ступеня був позолочений центральний медальйон). Ці відзнаки могли бути видані за особистий подвиг на полі бою, видавалися в порядку строгої послідовності — від нижчого ступеня до вищого. Першим кавалером Ордена Слави став єфрейтор М. П. Пітенін (28 листопада 1943). Сапер, він отримав орден за розмінування підходів до траншей супротивника і прикриття відходу саперів (знищив при цьому 5 солдатів супротивника). Згодом він став повним кавалером ордена. Всього за відмінність в роки Великої Вітчизняної війни був виданий близько мільйона знаків Ордена Слави III ступеня, більше 46 тисяч — II ступені і 2631 — I ступені. Першим повним кавалером Ордена Слави став гвардії старший сержант Н. А. Зальотів, який отримав першу Славу 3-го ступеня за бої під Пулково (Ленінградська область). Увірвавшись з відділенням в траншеї супротивника, він знищив в бою понад 10 фашистів. Льотчик штурмового авіаційного полку Іван Григорович Драченко, морський піхотинець Павло Христофорович Дубінда і артилеристи Микола Іванович Ковалів, Андрій Васильович Алешин, в роки війни удостоїлися і звання Героя Радянського Союзу. За мужність і героїзм, проявлені в бою на лівому березі річки Вісли 14 січня 1945 р., — всі солдати, сержанти і старшини 1-го батальйону 215-го Червонопрапорного полку 77-ою гвардійською Чернігівською Червонопрапорною орденів Леніна і Суворова стрілецькій дивізії були нагороджені Орденом Слави. Це було єдиний підрозділ, в якому всі бійці за один бій отримали Орден Слави.